Багато подій спонукали поставити блог на паузу. Моє світосприйняття перевернули вибори президента 2019 року в Україні 🤷♂️.
Далі я розбирався в тому, чому в країні стільки ушльопків, які не хочуть давати шанси новим людям при тому кажучи про майбутнє 🤦♂️ і надіячись що ті ж самі граблі дадуть щось інше крім удару в голову активно продовжуючи на них ставати. Але дива не сталось і ці люди далі так живуть. Мінятись сіра маса не може, та й не вміє.
Далі будував кар’єру, переробив в корені власне житло під те, яке буде комфортним моїй сім’ї. І тепер ми в нього закохані. Я передбачив відпочинкову зону, робочу зону для віддаленої роботи і дитячу кімнату, де все вже є для мого сина. Як показав започаткований карантин навесні 2020 року – не прогадав. Ми всі пішли у віддалену роботу, хто звісно міг.
Далі в мене народився син і я став батьком. Ця подія перевернула моє життя. Відповідальність за когось, когось беззахисного та потребуючого твоєї опіки та часу – найбільш чудове, що могло зі мною статись. Це неможливо забути. Правда я вагався до останнього, чи хочу бути батьком. Але ми чудово спланували народження дитятка і можу сказати, що планована дитина є найбільшим щастям батьків.
Нажаль згодом помер мій батько, а ще не втигнувши оговтатись і моя бабуся. Ці роки була сповнені злетів та падінь. Радості і горя. Але горя було більше. І от працюючи на вирощуючи сина ми планували життя та мріяли про нові висоти ✌ , коли до нас прийшла війна, яка змусила нас покинути 😓 наш дім…
