ІТ є винятковою індустрією у світі вже давно. Довоєний ріст робочих місць та доходів від залучення нових проектів були стабільно високими на рівні 25-30% в рік. Це дуже потужний показник, який став вагомим фактором формування середнього класу та росту інвестицій в країну як таких.
На даний момент є різні тенденції якими дихає ІТ індустрія. Ринок кандидата після вторгнення кацапсії змінився ринком роботодавця, а джунам стало неймовірно важко отримати свою першу роботу, хоча достойні кандидати я впевнений на ринку є. Попит на сіньйорів та лідів по моїм власним відчуттям залишається непоганим, але зарплати довоєнного рівня платити багато роботодавців на українському пейролі не готові.
Одним з найвищих ризиків після завершення війни я вважаю стане – еміграція українських айтішників по всьому світу. Про це також вдало висловилась головний редактор DOU.ua Владислава Зацаринна в останньому подкасті: “я хвилююсь що в Борисполі справді хтось таки вимкне за собою світло”. І мені важко не погодитись, оскільки схожі побоювання розділяю повністю.
Причин на мій погляд кілька: заборона виїзду чоловіків (які не хочуть бути військовими і тим більше воювати, такі люди та їх сім’ї просто отримали тюрму без об’єктивних раціональних причин), стиснутий ринок праці, падіння зарплат та й взагалі повний хаос з майбутнім України, яке для своїх дітей (по опублікованій статистиці з дослідження КМІС) половина українців не бачать в Україні.
Ці фактори та їх наслідки і зможуть оприділити майбутнє індустрії, але в даному випадку я скептик. Тому на даний момент майбутнє ІТ в Україні здається мені достатньо туманним.
Про ІТ в Україні після війни
