За цікавим збігом обставин тім білдінг нашої команди в якому я брав участь відбувався на острові Сицилія (Італія). Перша думка, яка мене супроводжувала, коли я почув про локацію – “нас там порішає мафія і на тому світле майбутнє завершиться”. Як же я помилявся. Там справді були цікаві вулички, де життя здається по справжньому мафіозним. Проте, це не тема цього посту.
Рейс Ryanair: Мілан – Катанія. 17:00 за місцевим часом.
Попасти на острів можна найпростішим способом прилетівши в аеропорт містечка Катанія. Проблем з цим немає, італійці дуже люблять літати туди і це залюбки робить Ryanair. Любов до відпочинку на Сицилії свідчить і той факт, що майже кожен рейс ірландського лоукостеру повністю забитий туристами. Колориту додав нам веселий процес перевірки людей, які прибули на острів – такий процес повністю відсутній. Ласкаво просимо, терористи! 😀
Насичений день в аеропортах
Виліт з аеропорту Львів вмені Данила Галицького відбувався вранці. Прямого рейсу в Катанію немає. Тому ми летіли у аеропорт Бориспіль, а з Борисполя до Мілану. Так, в Катанію ми попали вже з Мілану (аеропорт Малпенза). Рахуємо слоненят: Львів-Київ, Київ-Мілан, Мілан-Катанія. А що ж там в ілюмінаторі? А ось що:
Атеїстам краще не дивитись вниз.
Три літаки і всі в один день! Wow! Так – це справді ще той челендж. Про нас подбали заздалегідь, тому з плануванням вильотів не було жодних нюансів.
Аеропорт ім. Данила Галицького. Літак МАУ до Мілану. 06:30 ранку.
Кумедний момент: ще у Львові я летів з вилкою в рюкзаку, який брав у літак як ручну поклажу. Наші митники подумали, що я терорист і зняли з мене все крім шортів і футболки. Проте там руками теж все щупали. Відчуття було, що тут то я і здам всі аналізи, щоб зайвий раз вже не ходити до лікаря. Весь прикол в тому, що гостра бритва і ножиці в рюкзаку їх не здивували та перевірку пройшли успішно дані предмети, які і політали по всій Європі. А срібну вилку довелось викинути. Агенти Кремля 🙂
Катанія у 21 столітті
Виходячи з аеропорту є позитивне враження попадання у розвинене місто Італії, проте це враження оманливе. Взявши авто напрокат і від’їхавши 3 км від аеропорту помічаєш розкидане усюди сміття, дороги якості подібної до великих міст України і подекуди нагленьких водіїв.
У Катанії дуже багато старих багатоповерхівок. Вони ідентичні до наших “хрущівок”. Так, це не казка оспівана телевізором. Є і бідна Європа. Причину цього ми дізнались згодом. Наші спостережння показали, що тут в основному живуть люди похилого віку. Вони доживають пенсійні роки в теплих краях своєї країни. Нормальна практика.
Хроніки життя острова
Сицилія дуже колоритна частина країни. Суміш імігрантів з Бангладешу, Індії, Пакистану і України поєднані з життям старшого покоління Італії та туризмом людей з усіх куточків світу в період відпусток дають багато аргументів для роздумів. Більшу частину часу Сицилія оповита у теплий та сухий клімат, що дозволяє пережити зиму при досить теплих температурах. Тому прибувши у місце нашої резервації – ми завмерли. Це не фотошоп і не завантажене фото з інтернету. Це кадр зроблений моїм смартфоном десь у горах Сицилії.
Тут мав бути крутий підпис цього фото, але ще не придуманий X-D
Проте досить погана погода у Середземному морі часто не дозволяє кораблям доставити питну воду та харчі на острів, що стає причиною вимирання острова на 1-2 місяці зимового періоду.
– Час. Пересічні італійці нагадують фінів або прибалтів. Час над ними влади немає. Ніколи.
– Їжа. Специфічна, складається з морепродуктів, піци, пасти (наші макарони) та вина/пива. Вечеря Сицилійців – це повний капець. 5 рівнів, які має їхня вечеря, навіть український шлунок подолати не може. Починається все з “апетайзерів” і завершується десертом. Апетайзери це наші холодні закуски, після яких більшість людей вже поїли 😉
– Мова. Англійську знають офіціанти і екскурсійні гіди. Всім іншим не потрібно знати.
– ПДР. По трасах водії пригальмовують лише перед камерами фіксації швидкості. Привіт “бляхарям”! (:
Загалом по прибуттю на острів ми отримали непоганий рентний автопарк для подорожей островом, що і рятував нас у нудну хвилину…
Автопарк ганстерів 21 століття 😀
Тому це місце подарувало нам набагато більше вражень, ніж ми очікували. Тому даний пост про Південну Італію далеко не останній. Далі буде 😉
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.