Демографічна петля старіння української нації

By | 21.02.2018

Населення України скорочується просто блискавично. За 25 років ми втратили 10 мільйонів населення. Цифра 52-х мільйонів у 1991 році сягнула по деяким оцінкам трохи більше 40 мільйонів у 2018 році. Офіційної інформації та перепису населення держава не публікує. Звісно. Страшно.

Що далі?

В ситуації, коли й надалі такими темпами в Україні скорочуватиметься населення, то покоління, яке народилось під час зустрічі двох епох (розпаду СРСР і проголошення незалежності України), зустріне 2050 рік з 24 мільйонами співгромадян. У випадку відсутності кардинальних дій/рішень/роботи над помилками чи навіть революції у процесі домінування народжуваності над старінням, українці ризикують зникнути з лиця планети як держава (не територія) ще до початку 22 століття. Усі українці просто відійдуть в інше життя природним шляхом.

Як це так?

А от так. Вже зараз більше 35% людей є офіційними пенсіонерами. У більшості ці люди накопичили не мало грошей на власну старість, проте їхні кошти були вкрадені Москвою у 1991 році при розпаді СРСР. Механізму компенсації ніхто не запровадив. Ось це реально було завдання влади. Але про нього ніхто не говорить.

І тепер крадуться кошти їхніх дітей та внуків, які збираються у вигляді податків з усього до пенсійного фонду, а механізму контролю нарахування і використання цих коштів ми не запровадили. Саме тому дефіцит пенсійного фонду України постійного зашкалює. І покривають його простим друком грошей. Це в свою чергу провокує інфляцію. Додайте сюди велику кількість пільговиків після війни за останні 4 роки, інвалідів та дітей війни з 20 століття та простих інвалідів у 21 столітті. І ви отримуєте непідйомний до виконання державний бюджет.

Як це виправити?

В умовах ринкової економіки на одного не працюючого пенсіонера має бути як мінімум 2 працюючих громадянина. Офіційно працюючих в Україні громадян (включаючи ФОПів) навіть не 10 мільйонів. Ситуацію допоможе врятувати реальний контроль державного бюджету поєднаний з хвилею гучних тюремних вироків для певних людей. Проте готових українців брати ініціативу в свої руки і домагатися такого контролю є небагато. Принцип “прагнення бути ближчим” до бюджетних коштів і нести у власну рукавичку залишиться ще на довго.

Вище написане поєднане з потужною міграцією молоді за межі України за останні 5 років наштовхує на один очевидний факт: Українці можуть фізично залишитись без населення швидше, ніж настане кінець 21 століття. Звісно, що це один з фантастичних чи навіть епохальних сценаріїв вимирання українців. Проте ми жили бездіяльно 27 років. Що ще нам завадить прожити так ¾ 21 століття?

Залишити відповідь