Нетипова українська корупція

By | 28/12/2016

corruptionВся Україна вже роками говорить про корупцію та її шкоду всім сферам економіки країни. Варто зазначити, що це справді є проблемою, яка буде ще довго залишатись не вирішеною. Тим не менш можна роділити поняття корупції на певні гілки. Зміни потрібні не лише в правовому полі, але і в головах українців. Тільки так можливий справжній прогрес у цьому напрямку. Розглянемо три гілки корупції, які існують в Україні.

Гілка №1. Корупція, яку терплять від чиновника міської/сільської/обласної ради, який відповідальний за питання приватизації землі. Даний персонаж не знає жалю, не знає як живуть чесні громадяни, не знає навіть як залучати інвестиції в регіон. Він не прийшов на свою посаду для допомоги своїм громадянам. У нього одна мета – крадіжка. Бажано якомога більше і зеленіше. Відповідно люди нее здатні по закону отримати те, що можуть. Є бар’єр. Весь такий червоненький. Вагою десь 120-150 кг. Це спражній хабарник.

Гілка №2. Міністр інфраструктури. Дядько отримав посаду після майдану. Так, отримав, а не виграв на відкритому конкурсі. Проте дядько виявився фахівцем і має що запропонувати інвесторам. Вони в свою чергу люди не дурні і готові давати хабар перед початком інвестицій, оскільки це для них не вперше у країнах третього світу. Проте інвестори потребують гарантій, а саме:

– гарантія відсутності рейдерських захоплень підприємства та недоторканості приватної власності;

– гарантія купівльної спроможності населення (якщо товар орієнтований на внутрішній ринок);

– гарантія стабільної підтримки влади, яка не змінюється кожного року;

– гарантія окупності інвестицій згідно затвердженого плану перед початком інвестування;

– гарантія пільгового періоду оподаткування до моменту стовідсоткової окупності інвестицій.

Даного переліку не отримує в Україні інвестор, що робить наш ринок надто ризикованим, “але за хороший відкат ми Вам обіцяємо, що…”

Відповідно хабарництво тут поширюється з швидкістю світла.

Гілка №3. Звичайний вчитель та звичайний лікар. На мій погляд це найблагородніші і при цьому найменш оплачувані професії в Україні. Людина отримує знання чи отримує лікування, що часто (не завжди) є ще безкоштовним. Це дивно з точки зору здорового глузду, проте це правда. Сьогодні приходячи на лікування до лікаря ми здебільшого отримуємо лікування безкоштовно та без страхівки. Це не є нормально. Те саме з навчанням. Ми отримуємо освіту безкоштовно, проте навантаження на бюджет при цьому сильне для оплати праці вчителів та забезпечення належного утримання навчальних закладів.

doctorТут потрібно відрізняти поняття “корупція” та “премія”. Лікар на державній посаді (який Вами опікується) отримує від Вас премію, яку йому недоплачує держава. Так, ця “премія” добровільна і не постійна, але це те, що мав би по закону отримувати лікар від страхової компанії чи згідно прайсу надання послуг на лікування. З навчанням ситуація аналогічна.

Не соромно віддати вчителю чи лікарю те, що він мав би отримувати по закону.

Соромно критикувати людей, які цій професії віддали життя.

Залишити відповідь