Важке життя українського “нитіка”

By | 14/10/2016

Сьогодення сучасної України суттєво змінилось протягом останніх трьох років. Досить багато людей змінились у більш позитивну сторону та стараються добиватись нових висот у своєму житті. Це дуже тішить. Є нове прогресивне покоління, яке старається добиватись багатьох цілей та сприяти орозвитку держави.

Проте чи все так гладко? Звичайно не все. Пережиток минулого супроводжує майже кожну українську сім’ю. “Совкове” чи навіть рабське мислення ще досі робить багатьох людей заручниками свого власного невдоволення у житті. Судіть самі: адже для того щоб покращити власне матеріальне становище людина вважає, що чиновник/президент/прем’єр-міністр/мама в Італії винні у власному жалюгідному фінансовому становищі цієї людини. Не сама людина, а саме хтось цій людині винен.

Для більш широкого розуміння проблеми, потрібно задати кілька важливих запитань:

whiner1. Що зробила людина, яка жаліється (далі “нитік”) на всіх і все навколо для того, щоб ситуація в її житті змінилася?

2. Яку цінність “нитік” несе для українського суспільства?

3. Чим готовий жертвувати “нитік” для змін у свому власному житті?

4. Кому потрібен “нитік”?

5. Яку позицію займає “нитік” у сучасних ринкових відносинах?

Даючи чесні і об’єктивні відповіді на ці запитання складається більш чітка картина того, як діяти далі. Але чи готовий “нитік” взагалі діяти?

“Нитік” не хоче діяти, “нитік” при нульових знаннях та відсутності досвіду хоче отримувати стабільну зарплату від $1000, BMW X5 куплений новеньким у салоні та відпочивати на Мальдівах. І дати це все повинна нитіку (увага) – держава. За що? За те, що “нитік” такий класний і проголосував за папіка на виборах!

Тепер спукаємось на землю:

whiner2– в жодній країні світу ніхто і нічого нікому не винен;

– все, що робиться по закону – не значить що добре (тут завжди є зворотній бік медалі);

– для змін у власному житті потрібно підняти задницю з дивану і щось робити;

– в ринкових відносинах є конкуренція, тому як найманий працівник чи підприємець – потрібно ПАХАТИ, а не валятись на дивані і соплі жувати;

– такі ж невдахи як “нитік” завжди радіють з невдач інших людей і тим самим дають “нитіку” ще більше причин нічого не робити.

Чого ж справді хоче українець? В Європу! Жити по-європейськи! А саме:

I. Високу заробітню плату. А 20-50 % з неї віддавати на податки “нитік” готовий?

ІІ. Дорогу іномарку з потужним двигуном. А податки сплатити за її викиди, розмитнення, постійне обслуговування, страхування, ТО та паркування згідно сітки тарифів східної Європи “нитік” готовий?

ІІІ. Поставити всіх під одну планку – букву закону. Дотримуватись ПДР та звичної культури у відносинах із суспільством та природою (тобто не пракуватись на ділянці газону, де гуляють матері з дітьми і прибрати фікалії за домашнім улюбленцем тощо). Чи готовий “нитік” бути таким?

ІV. Робити все для прогресу і розвитку країни. Цікаво, а яку участь у суспільному житті “нитік” готовий брати для того, щоб країна (громадянином якої він зараз є) прогресувала і відповідно будувала середній клас як кістяк благополуччя країни?

V. Відсутність корупції. Нитік ненавидить корупцію, проте коли “нитік” востаннє “рішав” питання з даішниками за порушення ПДР, ця ненависть кудись пропадала.

Думаю кожен впізнав когось з свого кола оточення після цього посту 😀

Отже, важке життя українського “нитіка” продовжується, він досягає нових висот, прогресує на очах, не здається і тому активно мне диван 🙂

Залишити відповідь